Журнал на 6 годин!

Робота над другим випуском журналу Viro Vidas почалася несподівано одного жовтневого вівторка. Зайшовши до аудиторії, ми чекали на звичайні пари з дисципліни "Архітектоніка видання і медіадизайн". Ми діставали свої ноутбуки й говорили про щось своє. У цей час в аудиторію зайшов Данило Валерійович. Він дивно усміхався, ніби щось замислив. Ми затихли, а він оголосив, що за наступні три пари ми маємо зробити журнал з нуля. І оголосив тему.

Перші 10 секунд — шок, потім спроби пояснити, що це неможливо, а згодом ми змирились і взялись за роботу. Вже через 10 хвилин ми визначилися з концепцією, розподілили посади й почали працювати. Аудиторія загула, у різних її куточках кипіла робота: одні студенти збирали інформацію, інші оброблювали фотографії, дизайнери продумували макет. Одначасно наші кореспонденти бігали Інститутом, опитуючи викладачів та студентів.

Пізніше Данило Валерійович нам пояснив, що ми беремо участь у щорічному челенджі «Видання за добу» (у нашому випадку журнал). Його мета — показати, що завдяки правильній організації можна зробити все швидко та якісно.

Зараз ви можете побачити результати нашої роботи. 

 


 

Анастасія Загорна: Отримавши завдання від викладача, я одразу зрозуміла, що в результаті точно буде щось круте! Мене оточують дужі талановиті люди, які кожного разу вражають своїми можливостями. Обожнюю командну роботу, адже багато чого вчусь у дівчат. 

Я була головним редактором. Це честь для мене, адже тут мало просто бути відповідальним, треба відчувати кожного, аби налаштувати на успішну роботу. І вважаю, що ми з цим впоралися! У фініші на нас чекав просто чудовий продукт, яким ми можемо пишатися й іноді сором'язливо хизуватися перед колегами))

 


 

Анна Осипенко: Я представляла групу журналістів. Нашим завданням було сформувати кілька груп, знайти інформацію про художників, написати текст і підібрати якісні ілюстрації. Спочатку я думала, що все буде значно важче, адже об’єм роботи був чималий. Над першим випуском, пам'ятаю, ми працювали понад місяць. Але цього разу ми надзвичайно швидко впорались. Звісно, було шкода наших дівчат-верстальниць, яким дісталася найважча робота, але, зрештою, результат виявився того вартий.

 


 

Еліна Цильке: Це був екстрім! Відчуття, ніби нам доручили місію врятувати світ. Від чого? Від відсутності другого випуску Viro Vidas. Я була у команді верстальників. Ми панікували, адже потрібно було дуже швидко вигадати дизайн і зверстати весь журнал. Але результат, як на мене, навіть перевершив наш попередній випуск, над яким ми працювати цілий місяць! Взагалі творчі пошуки і мозковий штурм займають багато часу, аж поки не з'явиться та сама геніальна ідея. Але цей челендж показав, що навіть у такий екстремально короткий термін можна створити щось дійсно круте. Та найкраще —  це тримати в руках вже надрукований журнал: результат нашої кропіткої роботи. Я пишаюся нами!

 

Анна Осипенко.
Студентка 2 курсу Інституту журналістики
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка